ІСТОРІЯ СЕЛА

Село Успенка розташоване на території Успенської сільської ради Буринського району, знаходиться за 12 км від райцентру і залізничної станції Путивль, і за 100 км від обласного центру. Дворів – 650, проживає 1678 чол. Загальна площа в адміністративних межах сільської ради 5002 га.

Село розташоване на полтавській рівнині в північно-східній частині України в степовій зоні на березі невеликої річки Куриці (притоки річки Сейм).

В Успенці виявлено ранньослов’янські поселення та могильник черняхівської культури. Він розташований на південно-західному схилі плато у північно-східній частині Успенки. У 1968-1969 роках експедиція на чолі з археологом Євгенією Махно дослідили 370 кв.м старовинного могильника. Розкопано 1600 поховань. Знайдено гончарний, з пишним орнаментом, глек, кістяні гребінці, двощиткову срібну фібулу із залишками тонкої тканини, гончарні та ліплені миски, фрагменти залізних предметів та інше. За розташуванням трупоспалень було встановлено, що люди жили на початку І тисячоліття нашої ери. А могильник належить до черняхівської культури (ІІ – VІ ст.). Тому було доведено, тут, в Успенці: між черняхівською культурою і давньоруською існують міцні генетичні зв’язки. Матеріали розкопок передані до історичного музею м. Суми.

Сучасне село було засноване у ХVІІ столітті, перша згадка датується 1647 роком. Це був період масового переселенського руху українських селян, міщан та козаків на землі Курської губернії. Поміщик Неплюєв поселив кілька кріпосних сімей на берегах ріки Куриця. Отримало назву "Велике Неплюєве". Воно входило до Курської губернії Путивльського повіту. На той час у селі діяла волосна управа, а на чолі общин – старости. Земля в селі становила основне багатство, але вона майже вся належала поміщикам та духовенству. Перед реформою 1861 року в селі було 6 поміщиків, які володіли 5 тисячами душ – кріпаків. У трьохкласній школі навчалося 40 дітей, був фельдшер, працювали крамниці, діяло 37 млинів. Після реформи 1861 року все це належало графу Головіну Івану Івановичу, який володів 4300 десятинами землі. Мав велике господарство, багате розкішне подвір’я, двоповерховий будинок, продуктові амбари, стайні, пташники, млини, спиртовий завод, винокурні, великий сад, цегельний завод.

На початку ХХ ст. графом Головіним збудовано церкву Успенія Пресвятої Богородиці, тут була зібрана величезна бібліотека. В 30-х роках ХХ ст. церкву зруйновано і пограбовано, а книги знищені у роки війни.

1918 рік – встановлення радянської влади в селі. 28 серпня 1918 р. Велике Неплюєве переіменовано на Успенку (це відбулося в день престольного свята "Успенія Пресвятої Богородиці" і проголошення нової влади). Відтоді і зветься село Успенкою. Землі графів Головіних були передані селянам, маєток розгромили жителі села.

У 1929 році був організований перший колгосп ім. Леніна. У 1932 році завершилася колективізація та з’явилися перші трактори. Створюються колгоспи: "Рози Люксембург", "VІ з’їзд Рад", ім. Леніна, "17 партійний з’їзд", "Шлях політвідділу", ім. Шевченка.

На початку вересня 1941 року село Успенка окупували німецько-фашистські загарбники. Грабуванням і катуванням колгоспників не було меж. Щоденні побої і наруги над людьми ввійшли у звичку бургомістра Ветбекера. Були замучені і розстріляні невинні люди. Сотні юнаків і дівчат насильно вивезено до Німеччини. 7 вересня 1943 року село звільнили від німецьких загарбників війська 121-ї стрілкової дивізії під командуванням генерал-майора І.І. Ладигіна.

На братській могилі воїнів, що загинули за визволення Успенки в 1957 році споруджено пам’ятник. На фронтах Великої Вітчизняної війни проти фашизму воювали 987 земляків, 285 з них нагороджено орденами і медалями, 376 односельців полягли смертю хоробрих. На вшанування їх пам’яті у 1976 році споруджено монумент Слави.

Уродженцеві Успенки молодшому сержанту Г.П. Головенському за мужність і відвагу, виявлені в боях за Кенігсберг присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Ім’ям Гая Головенського названо школу в Успенці та риболовний траулер, побудований на Калінінградському судноремонтному заводі. У 1970 р. встановлено пам’ятник Гаю Головенському в селі.

Післявоєнний період відзначається інтенсивною відбудовою, зміцненням господарств, поліпшенням добробуту населення. В селі збудовано Будинок культури на 400 місць, дитсадок на 120 місць. У 1974 році в новій двоповерховій школі школярі села відсвяткували свято Першого дзвоника.

У 1991 році відбулося урочисте відкриття церкви Успенія Пресвятої Богородиці в приміщенні початкової школи. А в 1999 році під керівництвом настоятеля церкви отця Михаїла Коліщака почалося будівництво нової церкви.

У 2004 році завершилася газифікація села.

Горді успенці і за своїх земляків. Це вчитель-методист, заслужений учитель України, народний учитель СРСР Пигуль Володимир Сергійович. Заслуговує на увагу створений учителем мінералогічний музей, один з не багатьох в Україні.

Серед талантів нашого краю особливе місце посідає художник–графік Микола Михайлович Бондаренко. У 2003 році відбулася виставка митця під назвою "Україна – 1933: Кулінарна книга" у Музеї Української Православної Церкви (Штат Нью-Джерсі, США). Його роботи брали участь у міжнародних виставках у Англії, Італії, Франції, Болгарії, Швейцарії, Польщі, Росії, Японії. Останнім часом Микола Михайлович працює в техніці ліногравюри.

Нині в селі Успенка діє загальноосвітня школа, дитячий садок "Сонечко", бібліотека, магазини, амбулаторія, філія Ощадбанку, поштове відділення, сільський будинок культури, в якому, зокрема, працює відомий в області фольклорно-етнографічний колектив, що носить звання народного.

ІСТОРІЯ ШКОЛИ

Роки летять, летять роки…, але людська пам’ять зберігає все прожите і пережите. Звідки ж бере початок історія Успенської школи?

1885 р. – відкрита земська школа, 1910 р. – церковно – приходська школа,

1926 р. – школа селянської молоді, 1934 р. - відкрита середня школа, разом з нею працювала семирічна і початкова. Було здійснено обов’язкове початкове навчання.

1965 рік – середня й початкова школи, де працювало 15 вчителів з вищою освітою і навчалось 703 учні.

1974 рік… Новобудова Успенської середньої школи ласкаво запросила до своїх затишних класних кімнат учнів і вчителів. Так, тоді вона була тільки збудована, а зараз… Успенська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. ім. Г. П. Головенського Буринської міської ради через декілька років святкуватиме свій півстолітній ювілей.

Дійсно, «води чимало утекло». Щось змінювалося, а щось ставало традиційним. Випускники йшли в життя, а першокласники приходили здобувати знання. Серед випускників школи багато простих, роботящих людей, які звеличують і примножують нелегкою працею добробут свого села, свого району, області. Є герої праці і ратного подвигу, військові, вчені, люди, яких відзначено високими урядовими нагородами і які є гордістю українського народу. Серед них Герой Радянського Союзу Гай Петрович Головенський, випускник школи 1941 року, ім’ям якого названа школа, вулиці в с. Успенка і в м. Бурині, рибоморозильний траулер „Гай Головенський” (м. Калінінград), що борознить моря і океани світу.

Директори й заступники мінялися на посадах. Христюка Івана Тимофійовича, директора, та його заступника Голосного Петра Терентійовича змінили відповідно Прокопенко Володимир Іванович та Журба Людмила Миколаївна. Через деякий час заступником директора була призначена Шерстюк Олександра Миколаївна, яка незмінно на посаді заступника директора пропрацювала 35 років. За цей період директорами були: Прокопенко В. І., який двічі поновлювався на посаді, Кумер Тетяна Миколаївна, Качур Павло Іванович, який теж двічі обіймав керівну посаду. Деякий час заступником директора з навчально-виховної роботи працювала Ракоєд Наталія Миколаївна, яка нині обіймає посаду директора школи, а її заступник – Овсієнко Наталія Миколаївна.

Тоді у новобудові навчалося 480 учнів і працювали 42 вчителі.

Сьогодні учнів – 115, а вчителів – 26. Як говорять, все йде, все змінюється, і ми це бачимо. Незмінними є лише окремі традиції, і найголовніша, мабуть, із них – це знання учнів, які допомагають їм здобути славу і визнання. Як підкреслював у свій час видатний педагог А.С. Макаренко, налагоджена робота школи немислима без згуртованого педагогічного колективу, одержимого єдиними прагненнями і цілями. І саме цим педагогічний колектив загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Успенка зумів завоювати собі загальне визнання і повагу.

Як колись, так і зараз у кожному класі є відмінники. Майже щороку серед випускників школи були медалісти, цього року теж є претенденти на медаль. У всі часи учні нашої школи займали і займають призові місця у ІІ етапі предметних олімпіад та різноманітних конкурсів, спортивних змаганнях, конкурсах художньої самодіяльності, успішно складають ЗНО і вступають до вищих навчальних закладів. Більшість учителів, які на даний момент працюють у школі, це наші випускники, їх дві третіх колективу: Шерстюк О. М., Томашевська Л. П., Норець Н. Я., Вакуленко С. П., Ракоєд Н. М., Якименко Г. Г., Овсієнко О. А., Дердун В. А., Андрейченко М. В., Чередник А. В., Прокопенко Ю. В., Калина В. І., Шкриль Т. М., Косовська С. П., Андрієнко О. О., Капленко Ю. М., Бондаренко К. В.

Усі вчителі – гордість школи, вони зберігають і примножують її традиції, роблять все для того, щоб учні одержували міцні знання. Серед них є Заслужений і Народний – Пигуль Володимир Сергійович, 2 методисти: Пигуль В. С., Кумер В. Ф., старший учитель – Прокопенко Ю. В., 9 учителів вищої категорії, 9 – першої категорії.

Добре слово говорять у селі про вчителя хімії Пигуля В.С.

Майже чотири десятиліття навіки прив’язали його до цієї школи, яку він зараз по праву називає своєю. Саме в ній пройшла його більша частина життя, саме в цій школі його по-справжньому оцінили: він став відмінником народної освіти, Заслуженим учителем України, Народним учителем СРСР, нагороджений медаллю ім. А.С. Макаренка. Не злякало В.С. Пигуля те, що, вперше переступивши поріг кабінету хімії, він побачив кілька примітивних штативів та декілька пробірок, а відкрило шлях для напруженої роботи по облаштуванню кабінету хімії. Допомагав йому в цьому створений гурток „До таємниць природи”. А гуртківці-випускники, оселяючись в різних куточках колишнього Союзу, не забували присилати і привозити своєму вчителю зразки різних мінералів. І тепер їхня кількість становить понад 700 експонатів.
Тепер у кабінеті хімії – цілий мінералогічний музей, якому заздрять не лише колеги району, а й області і навіть науковці.

Подивитись на цю колекцію і послухати легенду чи не про кожний камінець приходять і приїжджають люди різного віку і різних верств. І всі залишаються однаково задоволеними і враженими.

А народився Пигуль В. С. 10 липня 1941 року в с. Марківка Білопільського району Сумської області. Закінчив Сумський державний педагогічний інститут ім. А. С. Макаренка і у 1963 році розпочав трудову діяльність учителем хімії Успенської середньої школи, де працює і сьогодні. Неодноразово обирався делегатом Всесоюзних і Всеукраїнських з’їздів працівників освіти. Нагороджений медаллю А. С. Макаренка.

Можна із впевненістю і вірогідністю віднести до цього сільського вчителя-трудівника слова відомого класика української літератури: він… „зовсім іще не заповнив золотої анкети життя”, а за словами П.Г. Тичини, він ще „повний сили та відваги”.

Школа славилася і славиться вчительськими династіями:

Голосний П. Т. та його син Голосний В. П.;

Крупченко В. М. та його син Крупченко С. М.;

Горох П. О. та його син Горох В. П.;

Безкоровайний М. Я. та його син Безкоровайний В. М.;

Прокопенко В. І. та його син Прокопенко Ю. В. (працює і зараз):

Безбородов В. М. та його донька Безбородова Т. В.:

І не одне вчительське подружжя працювало і працює в школі:

Христюк Іван Тимофійович та Марія Захарівна,

Безкоровайний Микола Якович та Ганна Артемівна,

Дрофа Михайло Кирилович та Олександра Микитівна,

Дрофа Олександр Кирилович та Марія Федорівна,

Горох Павло Олексійович та Ганна Андріївна,

Москаленко Іван Миронович та Анастасія Петрівна,

Крупченко Володимир Миколайович та Надія Олександрівна,

Андрійченко Микола Іванович та Олександра Никонівна,

Снігур Тимофій Тимофійович та Віра Василівна,

Прокопенко Володимир Іванович та Тетяна Іванівна,

Єфіменко Олексій Іванович та Поліна Михайлівна:

Безбородов Володимир Михайлович та Марія Миколаївна:

Качур Павло Іванович та Ніна Дмитрівна:

Кумер Віталій Федосійович та Тетяна Миколаївна:

Овсієнко Олександр Анатолійович та Наталія Миколаївна:

Робота педагогічного колективу спрямована на реалізацію основної мети освіти – дати учням глибокі і міцні знання. В школі створені всі умови для здобуття загальної середньої освіти на рівні державних стандартів.

Вся методична робота в школі спрямована на виконання державної програми „Вчитель”, на формування творчого та кадрового потенціалу, реалізуючи такі завдання:
- виявлення творчо працюючих педагогів;
- втілення інноваційних форм, методів роботи;
- пошук ефективних форм роботи з педагогічними кадрами;
- удосконалення роботи з обдарованими дітьми.

Виховання свідомого громадянина – основне завдання школи.
Виховний процес спланований і реалізується за такими напрямками:

- громадянське виховання;

- патріотичне виховання;

- моральне та правове виховання;

- фізичне виховання;

- художньо – естетична освіта та виховання особистості;

- екологічне виховання;

- трудове виховання;

- статеве виховання і підготовка до сімейного життя;

- формування наукового світогляду.

Центром виховної роботи в школі став музей Бойової Слави ім. Г.П. Головенського, в якому проводять більшість виховних заходів патріотичного спрямування.

Школа пишається своїми вихованцями, які живуть і працюють в різних куточках нашої країни: Макаренко Валентина Дмитрівна – кандидат медичних наук; Корж Лариса Вікторівна – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки Сумського педагогічного університету; Горох Леонід Павлович – завідуючий нейрохірургічним відділенням Сумської обласної лікарні; Андрійченко Іван Трифонович – начальник управління сільського господарства Ровенської області; Дрофа Василь Кирилович – доцент Київського університету ім. Т. Г. Шевченка; Хижняк Василь Миколайович – підполковник, кандидат технічних наук, професор кафедри озброєння Харківського інституту військово-повітряних сил ім. Івана Кожедуба; Хижняк Григорій Миколайович – підполковник, викладач загальновійськової Московської Академії та багато інших.

Серед наших випускників є люди, які відзначилися своїми досягненнями і здобутками в межах району та області. Вони є гордістю нашої школи. Сьогоднішнім нашим учням є з кого брати приклад.

Це Ященко Іван Андрійович – випускник 1960 року, генерал-майор, нагороджений 12 урядовими нагородами СРСР.

Колишні випускники це люди різних професій. Це і голови сільських рад:

Кругляк Марія Іванівна – працювала сільським головою Успенської сільської ради 1987 по 2010 роки,

Захарченко Ганна Петрівна – сільський голова Успенської сільської ради з 2010 року працює і донині,

Кузьменко (Вашесть) Надія Михайлівна – випускниця 1979 року, працювала сільським головою Сніжківської сільської ради з 2001 року,

Бойченко (Тищенко) Ганна Михайлівна, випускниця 1960 року, з 1977 по 1982 рік - голова Вознесенської сільської ради;

і голови колишнього колгоспу ім. Леніна:

Ященко Василь Андрійович - випускник 1954 року, голова правління колгоспу ім. Леніна (1972 – 1978рр.),

Максименко Петро Петрович – випускник 1954 року, голова правління колгоспу ім. Леніна (1996 – 2005 рр.);

і працівники районної адміністрації:

Марченко Володимир Іванович – випускник 1965 року, голова Буринської райдержадміністрації 1990 – 2005 років,

Нікітченко Григорій Петрович – випускник 1969 року, голова Буринської районної ради,

Домашенко Віктор Миколайович – випускник 1986 року, з 2007 року – директор Воскресенського НВК, на сьогодні – начальник управління освіти молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради;

і директори шкіл:

Горох В’ячеслав Павлович – випускник 1966 року, директор Буринської СШ №2 (1982 – 2012рр.),

Штика Володимир Анатолійович – випускник 1988 року, директор Вознесенської ЗОШ І-ІІ ступенів Вознесенської сільської ради (1994 – 2009рр.).

Пономаренко (Горох) Валентина Михайлівна – випускниця 1986 року, директор Слобідського НВК (1998 – 2012рр.).

Обласним нейрохірургом Сумської обласної клінічної лікарні працює випускник 1966 року Горох Леонід Павлович – лікар вищої категорії, Заслужений лікар України, член спілки журналістів України.

Тимошенко Григорій Андрійович – випускник 1967 року, старший викладач кафедри “Електротехнічні системи в АПК” СНАУ.

Старшим радником юстиції працює полковник Рудецька Олександра Іванівна - випускниця 1983 року.

Штика Юрій Михайлович – випускник 1986 року, директор Сумського міжрегіонального вищого професійного училища.

Є серед випускників і кандидати педагогічних наук:

Скобенко (Макаренко) Валентина Іванівна – випускниця 1977року,

Корж – Усенко Лариса Вікторівна – випускниця 1990 року,

Прокопенко (Бурчак) Ліана Володимирівна – випускниця 1996 року,

Власенко Світлана Іванівна – випускниця 1997 року,

Штика (Шпиг) Наталія Олександрівна – випускниця 1998 року,

Крупченко (Жукова) Любов Володимирівна – випускниця 2001 року.

Ідучи шляхом перебудови, педагогічний колектив Успенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів ім. Г. П. Головенського Буринської міської ради продовжує пошуки нових форм і методів удосконалення навчально-виховного процесу, підготовки випускників до активної участі у творчій праці нашого народу, успішно вирішує шкільні проблеми.

І хочеться вірити, що сьогоднішні випускники досягнуть вагомих результатів у житті і теж стануть гордістю нашої школи.